антропованаталия жизнькаконаесть мысливслух люблюлето люблюдонебаиобратно любимыецветы внучок счастьеесть лето одесса отдых выходной медитация море релакс внучоквгостях выходные красотавокруг отпуск прогулкасвнуком бабушкаивнук всебудетхорошо доброеутро клубника люблюжизнь прогулка утродоброе хорошеенастроение zlatushaunikorn
Яка ж це втіха — внуки на руках! Заради цього варто в світі жити…
Яке ж це щастя — внуки на руках!
Дай Боже, всім цієї миті дочекатись!
Щоб в дійсності, а не лише в думках,
Маленьких щічок з ніжністю торкатись.
Яка ж це радість — з внучкою пройтись,
Натішитися нею, вдвох награтись!
З собою схожості якісь у ній знайти, —
Це задоволення — онуком піклуватись!
Яке ж це диво — внучка чи онук!
Коли щораз береш дитя на руки —
Блаженство, гордість, щастя, серця стук…
А голос їхній — найдорожчі звуки!
Яка ж це втіха — внуки на руках!
Заради цього варто в світі жити!
І не важливо, зовсім, у яких роках, —
Дай Боже, нам до цього всім дожити!
© Людмила Степанишена
#антропованаталия
Я задыхаюсь, не хватает сил —
Со всех сторон проблемы и заботы.
И город этот мне совсем не мил,
И дела нет мне даже до погоды.
Я так устала, хочется сбежать,
Но снова закипит на кухне чайник —
И даже нет минутки помечтать.
Поставлю на беззвучный — вдруг начальник.
У сильных тоже наступает свой предел
И сердце может накалиться до надрыва.
Как сложно в паутине бед и дел
Остаться непреклонной и красивой.
Пройдет, я знаю, точно все пройдет!
Надену каблуки, надену платье.
Не буду ждать, расправлюсь и вперед —
Походкой гордой и навстречу к счастью!
Автор: Мария Куткар
#антропованаталия