Liste des hashtags les plus populaires par sujet #INGENIUSGUIDE

Рекомендації щодо попередження післяопераційної ранової інфекції від ВООЗ #INgenius #INgeniusGuide - Ефективною клінічною практикою для пацієнтів є прийняття ванни або душу перед операцією з використанням звичайного або протимікробного мила - Пацієнти, яким проводитимуть кардіологічну або ортопедичну операцію, і які є носіями Staphylococcus aureus, мають отримати 2% мазь мупіроцину для інтраназального периопераційного застосування; а також прийняти душ із хлоргексидину глюконатом (бажано, проте необов'язково) - Якщо необхідним є призначення антибіотиків перед проведенням операції, рекомендується введення за 120 хв до проведення розрізу (з обов'язковим урахуванням періоду напіввиведення препарату) - Дооперативні антибіотики per os повинні бути комбіновані із механічною підготовкою кишківника дорослих, яким проводять елективне колоректальне оперативне втручання. Механічна підготовка кишківника (без призначення антибіотиків per os) не повинна використовуватися з метою зниження ризику післяопераційної ранової інфекції у паціентів, яким проводитимуть колоректальне елективне оперативне втручання. - У тих пацієнтів, які проходитимуть будь-яке оперативне втручання волосся повинне бути або прибране, або ж, в разі необхідності підстрижене. Гоління не рекомендується. - Для підготовки шкіри пацієнтів до операції рекомендовано використовувати спиртові антисептичні розчини на основі хлоргексидину глюконату. - Підготовка рук до операції повинна включати миття рук із антимікробнии милом та водою, або ж із рідким дезинфікуючим засобом на спиртовий основі перед вдягненням стерильних рукавичок. - Для уникнення післяопераційної ранової інфекції у паціентів із недостатньою вагою, яким проводять обширні хірургічні втручання, рекомендовано призначати пероральні або ентеральні харчові суміші. - Не рекомендується відміняти імуносупресори перед операцією, з метою попередження інфікування рани. - Пацієнти, яким проводять оперативне втручання під загальним наркозом з ендотрахеальною інтубацією, повинні отримувати 80% кисень під час операції та, якщо можливо,протягом 2-6 годин після її закінчення.

Рекомендації щодо переливання крові від American Association of Blood Banks #INgeniusArticle #INgeniusGuide Оновлені рекомендації стверджують, що в більшості гемодинамічно стабільних дорослих пацієнтів гемотрансфузія може бути відкладена до моменту більшого зниження вмісту форменних елементів та гемоглобіну, ніж це було раніше. Крім того, еритроцитарні маси можуть безпечно використовуватись протям всього періоду придатності. Таким чином, виділяють дві межі, які свідчать про необхідність гемотрансфузії: 70 г\л для гемодинамічно стабільних дорослих пацієнтів; 80 г\л для пацієнтів з патологією серцево-судинної системи або тих, кому проводиться кардіологічне або ортопедичне хірургічне втручання. Для порівняння, попередні норми для обох випадків становили 100 г\л. Гемотрансфузію потрібно починати з однієї порції цільної крові або еритроцитарної маси, а не з двох. Це потенційно може мінімізувати ризики інфекційних та неінфекційних ускладнень. Асоціацією були проаналізовані дані 31 рандомізованого дослідження, що охоплювали 12587 учасників. В дослідженнях порівнювались результати лікування пацієнтів, яким переливання крові проводилось після досягнення рівня гемоглобіну 70-80 г\л, та 90-100 г\л відповідно. Як виявилось, зниження критичних меж не впливає на рівень ускладнень, включаючи інфаркт міокарда, повторні кровотечі, пневмонії, тромбоемболію. Втім, автори наголошують, що дані норми не варто затососувати для пацієнтів з гострою ІХС та важкою тромбоцитопенією. Звісно ж, питання про переливання крові має засновуватись не лише на рівні гемоглобіну, а на даних пацієнта загалом; і має бути персоналізованим. Крім того, American Association of Blood Banks наголошує на тому, що термін крові не пов'язаний із наслідками та рівнем ускладнень у пацієнтів. Аналіз 13 рандомізованих досліджень із залученням 5515 пацієнтів показав, що як свіжі еритроцитарні маси, так і ті, що зберігались довше 10 днів, однаково ефективно покращують гемодинамічні показники. З повним текстом рекомендації можете ознайомитись за посиланням: http://www.medscape.com/viewarticle/870198

Рекомендації щодо ведення епілептичного статусу від Американської Асоціації Епілепсії #INgenius #INgeniusGuide • Фаза стабілізації (0 - 5 хвилина нападу): на цьому етапі надається стандартна перша допомога при судомах (прохідність дихальних шляхів, дихання, серцебиття), проводиться первинний огляд і спостереження • Первинна терапія (5 – 20 хвилини нападуприступу): на цьому етапі стає очевидною необхідність використання медикаментів. Препаратами вибору є бензодіазепіни (зокрема мідозалм в/м, лоразепам в/в, діазепам в/в) через їх ефективність, безпечність і хорошу переносимість. • Вторинна терапія (20-40 хвилини нападу): якщо судоми тривають, слід застосувати фосфенітоїн в/в, вальпроєву кислоту або ліветірацетам. За відсутності цих препаратів рекомендовано фенобарбітал в/в. • Третинна терапія (40+ хвилина приступу) На даному етапі однозначних рекомендацій немає. Якщо вторинна терапія не дала результату, необхідно повторити застосування медикаментів попереднього етапу або ж ввести анестетичні дози тіопенталу, мідазоламу, пентобарбіталу чи пропофолу (при цьому продовжувати спостерігати за ЕЕГ) • Мідозалм в/м є більш ефективним, ніж лоразепам в/в у дорослих з судомним епілептичним статусом, що не мають в/в доступу. • У дітей лоразепам в/в, діазепам в/в є ефективними для застосування при судомах, що тривають щонайменше 5 хв, тоді як діазепам ректально, мідазолам в/м, у ніс та защічно є сумнівно ефективними. • Не доведено суттєвої різниці між введенням лоразепаму в/в і діазепаму в/в у дорослих чи дітей при судомному епілептичному статусі. • Найчастішими проявами побічної дії протисудомних препаратів при в/в введенні у дорослих є реакції з боку дихальної і серцево-судинної системи. • Частота випадків пригніченого дихання у пацієнтів з судомним епілептичним статусом , яким вводились бензодіазепіни в/в є нижчою, ніж у лікованих плацебо. Це свідчить про те, що пригнічене дихання є серйозним ускладненням нелікованого судомного епілептичного статусу. • Краще застосовувати фосфенітоїн, ніж фенітоїн (якщо наявні обидва препарати), оскільки перший має кращу переносимість. За відсутності фосфенітоїну можна застосувати фенітоїн. https://vk.com/wall-11460967

Рекомендації ведення легеневої гіпертензії у педіатрії від Американської Асоціації Серця та Американського Торакального Товариства #INgenius #INgeniusGuide • Легенева гіпертензія (ЛГ) у дітей це середнє значення тиску легеневої артерії у спокої більше 25 мм рт.ст. протягом кількох перших місяців життя. • Перед початком лікування для встановлення діагнозу ЛГ слід зібрати докладний анамнез, провести огляд і діагностичні обстеження для встановлення патогенезу/класифікації ЛГ і формальної оцінки функції серця • Слід провести інструментальні дослідження ОГК з візуалізацією для встановлення діагнозу ТЕЛА, стенозу периферійної легеневої артерії, стенозу легеневих вен, венооклюзивної хвороби легень, захворювань паренхіми легень. • Після комплексного первинного обстеження необхідно провести серійну ехокардіографію. ЕхоКГ слід проводити частіше при змінах у призначеннях чи стані пацієнта. • Перед початком терапії ЛГ рекомендовано катетеризувати серце. Виключенням є пацієнти у важкому стані, які потребують невідкладного початку емпіричної терапії. • При катетеризації серця слід проводити тест вазореактивності судин, за винятком наявності протипоказів. • Позитивним тест вазореактивності судин у дітей вважається у тому випадку, якщо відмічається зниження тиску у легеневій артерії ≥20%, як і в легеневому судинному опорі (ЛСО)/системному судинному опорі (ССО). При цьому серцевий викид не змінюється. • Повторна катетеризація серця рекомендована через 3-12 міс. після початку лікування для оцінки ефективності лікування чи погіршення стану пацієнта. • Рівень мозкового натрійуретичного пептиду (МНП) і N-термінального фрагменту МНП слід визначати при постановці діагнозу і пізніше у динаміці. • Тест з 6-хвилинною ходьбою проводиться у педіатричних хворих з ЛГ для оцінки толерантності до фізичних навантажень. • Спостереження за пацієнтом під час сну необхідне у хворих з ризиком появи розладів дихання у нічний час. • Спостереження за пацієнтом під час сну необхідне у випадку низької ефективності антигіпертензивної терапії. • Інгаляції нітроген оксиду (іNO) показані для зниження потреби в екстракорпоральній мембранній оксигенації (ЕКМО) у доношених .

Рекомендації щодо діагностики та контролю вузлів щитоподібної залози від Американської Асоціації клінічних ендокринологів, Американського коледжу ендокринології та Асоціації медичної ендокринології #INgenius #INgeniusGuide Надані нові рекомендації та уточнення щодо усіх аспектів лікування вузлів щитоподібної залози. 1. Діагностика: - використання методу тонкоголкової аспіраційної пункційної біопсії (ТАПБ) є доцільним лише при наявності підозрілих ознак при УЗД-дослідженні та у випадку, коли розміри вузлів ≤ 10 мм в діаметрі; - вузли ≤ 5 мм слід контролювати лише за допомогою ультразвуку, а не біопсії; - ТАПБ рекомендується у наступних випадках: а) при вузлах високого ризику злоякісності > 10 мм; проміжного ризику > 20 мм; і низького ризику тільки тоді, коли діаметр вузла > 20 мм та продовжує збільшуватися в розмірах; б) за наявності субкапсулярних паратрахеальних уражень, підозрілих лімфатичних вузлів; в) обтяжений особистий або сімейний анамнез щодо раку щитовидної залози та наявності підозрілих клінічних даних (наприклад, дисфонії). Продовження: https://vk.com/wall-114609676_7568

Рекомендації щодо коронарного шунтування від Товариства Торакальних Хірургів #INgenius #INgeniusGuide • Для шунтування лівої низхідної артерії (ЛНА) слід використовувати внутрішні грудні артерії (ВГА), якщо є показання до проведення даної маніпуляції. • У відповідних хворих також слід розглядати застосування другого артеріального графта ( права внутрішня грудна артерія або променева артерія (ПА)) в якості доповнення до лівої внутрішньої грудної артерії (ЛВГА). • Використання білатеральних внутрішніх грудних артерій (БВГА) є доцільним в пацієнтів, котрі не мають високих ризиків виникнення грудинних ускладнень. • Для зниження ризику післяопераційного інфікування грудини рекомендовано використовувати скелетонізовані графти, відмовитись від паління, здійснювати глікемічний контроль та проводити посилені заходи для стабілізації грудини. • В якості доповнення до лівої внутрішньої грудної артерії, котрою шунтують ліву передню низхідну артерію ( або в випадку, якщо графти ЛВГА не придатні), є доцільним використання графту ПА, якщо коронарні артерії, що шунтуються, мають численні стенози. • Рекомендовано приймати лікарські засоби для зменшення частоти виникнення гострих нападів спазму безпосередньо в період операції та, власне, на всіх етапах лікування. • Права шлунково-сальникова артерія використовується в пацієнтів зі порушеною циркуляцією, пов'язаною з недостатньою провідністю судин чи в якості доповнення для повної артеріальної реваскуляризації. • Особливості використання артеріальних графтів (їх конкретні цілі, кількість, тип) повинні обговорюватись командою кардіохірургів для забезпечення оптимального підходу до кожного пацієнта. З повним текстом рекомендацій можете ознайомитись за посиланням: http://emedicine.medscape.com/article/2500047-overview

Рекомендації Американського Коледжу Ревматології для рефрактерної подагри (Частина 2) #INgenius #INgeniusGuide Нагадаємо, з першою частиною рекомендацій можна ознайомитись за посиланням https://vk.com/wall-114609676_7442 • Спробуйте титрування інгібітора ксантиноксидази до максимальної відповідної дози (рівень доказовості А) • Флебуксостат може бути замінений на аллопуринол або навпаки в разі непереносимості ліків і побічних ефектів, і таке заміщення слід розглядати після першої неспроможності максимально підняти дозу (рівень доказовості С); Однак, флебуксостат і аллопуринол не повинні використовуватися разом • Урикозуричний препарат (наприклад, пробенецид, фенофібрат або лозартан) може бути доданий до інгібітора ксантиноксидази (рівень доказовості В) або навпаки (рівень доказовості C) • Пеглотиказа підходить для пацієнтів з важким перебігом подагри і рефрактерністю, або непереносимістю стандартної і належним чином дозованої уратознижуючої терапії (рівень доказовості А) • Терапія пеглотиказою не рекомендується в якості препарату першої лінії уратознижуючої терапії Американський Коледж Ревматології зазначає, що при призначенні пеглотикази рекомендовано припинити інші пероральні агенти уратознижуючої терапії протягом терапії пеглотиказою. Американський Коледж Ревматології не зміг досягти консенсусу з відповідної тривалості терапії пеглотиказою по відношенню до запланованого і досягненого зменшення симптомів і ознак подагри. Довгострокове лікування Рекомендації Американського Коледжу Ревматології для довгострокового лікування подагри наступні: • Продовжити профілактику подагри у хворих з поточними проявами подагри (наприклад, ≥1 тофуса при фізикальному обстеженні) • Продовжити регулярний моніторинг сироваткових уратів і моніторинг побічних ефектів • При зникненні пальпаторних тофусів, гострих і хронічних симптомів хронічного подагричного артриту, продовжуйте всі заходи, необхідні для підтримки рівнів сироваткових уратів <6 мг / дл пожиттєво. Продовження за посиланнями https://vk.com/wall-114609676_7854

American Headache Society. Мігрень. Гайдлайн 2019 #INgenius #INgeniusGuide #AHS #migraine Превентивна терапія мігрені Зазвичай її потребують пацієнти, у яких напади мігрені стаються частіше 4 разів на місяць. Іншим варіантом є наявність протипоказань до гострої терапії мігрені або значні побічні ефекти. Лікування складається зазвичай з антиепілептичних препаратів, бета-блокаторів та фроватріптану. Слід зазначити, вальпроат та топірамат не можна призначати вагітним. Починають з низьких доз, поступово титруючи препарат. Рекомендують призначати ліки на щонайменше 8 тижнів для досягнення найкращого терапевтичного ефекту. Нещодавно FDA затвердили використання моноклональних антитіл: фреманезумаб та галканезумаб (антитіла до ліганду CGPR), еренумаб — антитіло безпосередньо до рецептора CGPR. До цих трьох також додався нещодавно онаботулотоксин А — єдиний ін’єкційний засіб для превентивної терапії мігрені. Гостра терапія мігрені При перших ознаках нападу мігрені використовують нестероїдні протизапальні (аспірин включно), неопіоїдні анальгетики, ацетамінофен або анальгетичні комбінації з кофеїном. Також є специфічні препарати для мігрені — група триптанів, дигідроерготамін, але їх застосовують у випадку, якщо не спостерігається ефект від нестероїдних протизапальних. Зазвичай препарати приймають перорально, але можливі й інші шляхи, якщо напад супроводжується блюванням або у пацієнта порушене ковтання. Амбулаторно хворі приймають перорально суматриптан, можливий варіант ін’єкції дигідроерготаміну, який наявний також у формі спрея. Iнша опція — це кортикостероїди. Стаціонарним хворим вводять парентерально антиеметик, НПЗЗ, антиконвульсанти, дигідроерготамін, триптани, магній сульфат та кортикостероїди. Не виключено, що у майбутньому ми побачимо більш часте використання так званої нейромодуляції: транскраніальна магнітна стимуляція, стимуляція трійчастого нерва або неінвазивна стимуляція блукаючого нерва. Усі ці процедури вже затверджені FDA та рекомендовані Американською асоціацією головного болю. Джерело: http://bit.ly/2QACARQ https://wb.md/2WeQwHi Автор: Александр Клименко (Oleksandr Klymenko)