Liste des hashtags les plus populaires par sujet #MODERNUKRAINIANPOETRY

В очах юних дам і на лініях долі - Краса, загадковість, сила. У нього був тільки один недолік - Я зовсім його не любила. ⠀ #вірші_avem

#пашаброский #броский #сучаснаукраїнськапоезія #modernukrainianpoetry #українськапоезія #сучукрліт #віршіукраїнською #вірш #вірші #поезія #поезіяукраїнською #українськалітература #література #лірика #творчість #мистецтво #artukraine #ukrainianart #краса #рідне #мова #видавництво #українськамова #українська #українське #україна #ukraine #ukrainianblog #ukrainian_insta #ukrainian_recommends

Вчора сліпа правда знову заблукала, У словах маленьких злих істот, Істину зштовхнули з п’єдесталу, І тепер ведуть на ешафот. ⠀ Совість продалась брехні за гроші, Тож спішить втопити спогади в вині, Забуває. Забуває все лихе й хороше, Може їй це вдасться. Може й ні. ⠀ Чистота не здатна здихатися бруду, Душу ж не відмиєш гелем із троянд, Може інші її й не осудять, Та про це падіння не забуду я. ⠀ Сила і Сміливість спакували в поспіху валізи, І біжать в страху на інший континент, В роті кров з огидним присмаком заліза, Я пишу зізнання, а воно скаладається в сонет. ⠀ Ваша честь, я визнаю, що винна! Й навіть трохи рада, що розплати час прийшов. Без жалю й з азартом, мов хижі тварини, Ми уполювали й знищили Любов. ⠀ #вірші_avem

Любити тебе без втрат на фронті нервових клітин, видається неможливим мені. Абсолютно. Валер’яну, Алору, Седасен, Аспірин І лютню, будь ласка. Несіть мені лютню. ⠀ Я буду співати безглузді пісні, Про тебе, про літо і про мазохіста. Про те як колись, 5 хвилин по весні, На окраїні сонного тихого міста, На вулиці Х (не те щоб надто тісній) Відбулася зустріч(не те щоб надто врочиста). ⠀ Зустрілися там майбутнії вороги, (Вони, на жаль, про це зовсім не знали) Вона й досі кличе його «дорогий», Він досі забирає її із вокзалу Після сварки з картинним «а мені мама казала!». І стирає під очима їй від туші круги. ⠀ Він і досі називає себе мазохістом, І після кожної сварки складає пісню на лютні, Про неї, про літо, про сонне місто, Про те, що любить її абсолютно. ⠀ #вірші_avem

Помираючи, я б хотіла дивитись тобі у вічі І тримати за руку. Згоден? Погодься, любий: ми прожили хорошу вічність, Давай повторимо якось згодом. ⠀ Біль. Щастя. Ненависть. Укол ейфорії. Своїм божевіллям я стерла всі грані, Моє божевілля мене зараз гріє словами: "У нас іще вічність, моя сніжна пані". ⠀ Моє божевілля також божевільне, У нього бездонні палаючі очі, Його погляд ніжний і трішечки хмільний, Він гладить мене по волоссю і тихо шепоче ⠀ Казки про принцес і про монстрів з-під ліжка, Не так, як в книжках, а навиворіт. Чесно. У нього якась трішки зла Білосніжка, І повна недоліків вогняна Веста. ⠀ Моє божевілля, мій любий, чудний і дикий, Я нічого не просила у тебе досі, Тому молю сьогодні. Будь ласка, дихай. Будь ласка, дихай. Мені цього досить. ⠀ #вірші_avem

Я надіюсь, ти ніколи не побачиш цих рядків, І ніколи не дізнаєшся: вони про тебе, Повертайся в край, з якого прилетів Повертайся в своє райське синє небо. ⠀ Я ж залишуся назавжди на своїй землі, Я до неї надто сильно прикипіла, Болем віддається стукіт коліщат твоїх валіз, В кожному куточку зраненого самотою тіла. ⠀ Я тебе забуду, я вже проживала це, Буду час від часу згадувати з вдячним сумом Руки, голос, рухи і усміхнене лице, І молитимусь аби про мене ти не думав. ⠀ Інколи розлука – то найкращий варіант, Може це й на краще, що нам не судилось… Я, як й мріяла, гулятиму вершинами величних Анд, Ти повернеш собі найцінніше – крила. ⠀ Люди часом надто возвеличують любов, Та це не про нас – ми горді ідіоти, І чомусь, хоча бажання повернутись кожен з нас успішно поборов, Я ніяк позбутися не можу присмаку скорботи. ⠀ Мій психолог запевняє, що із часом це мине, Варто просто менше перейматись, Та чомусь мій клятий сум немов міцне спиртне, Спонукає тобі подзвонити і натхненно крити матом. ⠀ Менше драми, менше віскі, менше слів, Я переживу, я сильна. І так треба. Я надіюсь, ти ніколи не побачиш цих рядків. І ніколи не дізнаєшся: вони про тебе. ⠀ #вірші_avem

Зрада. Багатолика зрада. Б’є прицільно під дих, Витягує з легень до міліметра кубічного увесь кисень. Тобі здавалося: він не з тих, А зараз зрада зрадливо над вами висить. ⠀ Зрада. Ненаситна зрада. Проникає у кожну клітину ослабленого болем тіла, І зжирає усіх метеликів. Стирає їх з пам’яті. Ти говориш спокійно, що й сама вже давно хотіла З ним порвати, та була до біса зайнята. ⠀ Зрада. Смертоносна зрада. Ти занотуєш свій холод при прощанні в блокнот перемог. І станеш на одну четверту пустою. І сильнішою. Те, що ти називаєш кінцем, насправді, просто пролог, І ти не мертва, маленька. Ти просто подорослішала. ⠀ #вірші_avem

Її звати Морена, Морана або Мара, І вона прожила уже понад дві ери, Хтось в руках її тихо й безболісно помирав, Хтось вмирав від ножа в руках друга, чуми, холери. ⠀ Її звати Морена, Морана або Мара, І її уже море разів навідали горе і біди, Вона бачила гидкість й чарівність людського нутра, Гнійні ями й величні єгипетські піраміди. ⠀ Її волі корились раби й королі, З страхом, щастям, ненавистю й трепетом брали її за руку, В колі рідних, прохожих, часОм на чужій землі, Довго, болісно, чАсом зі швидкістю звуку. ⠀ Її звати Морена, Морана або Мара, Це ім’я дуже рідко почуєш в молитвах людей із маленьких жител, «Жінка-смерть, жінка-біль, найстрашніший страх!» І ніхто не дізнається: вона також хотіла жити. ⠀ #вірші_avem

Весна бере своє; Ще зовсім трохи; І можна здуріти; Ще трішки; І нічим буде крити дах; Ось-ось, і сонце; Пропалить збентежений череп; Лише крок лишився; До гарячого бурління; Густої червоної крові; Воно вже на порозі; Зовсім поряд; Шепоче на вухо; По-жіночому гаряче; По-чоловічому безнадійно; 05.03.2019 #poetry #modernukrainianpoetry #ukrainepoetry #вірші #віршіукраїнською