Список из самых популярных хештегов по теме #ОБРЯДИ

Сині очі, сни дівочі⠀ На Купала дуже темні ночі..⠀ Мала б крила – не стерпіла⠀ Полетіла б я ще раз охоче туди..⠀ У ніч ворожби..⠀ ⠀ Івана Купала-це певно ледь не єдине язичницьке свято, яке святкують і в наші часи. Воно наповнене магією, чарами та різноманітними прикметами.✨✨✨ ⠀ Серед них слід виділити наступні: ⠀⠀ ️Легкий, «грибний» дощ на Івана Купала означає прихильність Вищих сил, тоді як гроза говорить про те, що Небеса гніваються на людей.⛈️⛅ ⠀ ️Прийнято вважати, що трави та коріння в Купальський день володіють магічною та цілющою силою. Саме тому травники намагалися зібрати якомога більше рослин до настання темряви. ⠀ ️Увечері на Івана Купала необхідно накрити стіл і повечеряти всією сім’єю: така трапеза зміцнює і зберігає енергетичне поле роду.‍‍‍️ ⠀ ️Купальської ночі прийнято шукати чарівну квітку папороті: людина, яка знайде квітучу папороть, отримає величезну силу.️ ⠀ ️Зустріти купальський світанок – на превелике щастя на весь рік. ⠀ ️ Вінки, сплетені й засушені у купальську ніч, використовують, як обереги. Їх вішають над вхідними дверима. Кажуть, якщо хтось у сім'ї захворіє, можна відщипнути цілющих трав від вінка і заварити із них чай.☕ ⠀ Дівчата, розкажіть, а чи ворожите ви в цю чарівну ніч та чи актуальне свято Івана Купала для вас в цілому?

Багато,хто цікавився ,що означає одіте деревце?Приходять дружки від нареченої,приносять квіти,якими потрібно одягати весільне деревце все,що потрібно для того ,щоб зшити віночок для нареченого,а шиють його хресні матки.Перед початком обряду всі рідні розпочинають веселу церемонію обряду;батьки танцюють,потім всі рідні і близькі з ними,ну я так танцювала.що аж штани зпадали,дружби піджартовували над дружками за той час,а всі разом весело розпочинали,щоб життя було веселим і солодким.Вкінці пошиття віночка всі разом одягають деревце,під спів українських,обрядових пісень,ну і ще багато чого.... #bileichukwedding#свєтабілейчук#мастершеф#весіллябілейчуків#обряди і традиції

Ялина у кельтів (та й не тільки у них) шанувалася за дерево, наділене магічним змістом. ⠀ Вічнозелене дерево, що не піддається ніяким руйнівним силам, вважалося житлом лісового божества, дружба з яким для залежних від «прихильності» лісу людей була надзвичайно важлива. ⠀ Дух жив, зрозуміло, не в кожній ялинці, а в найстарішій і наймогутнішій. ⠀ Ось перед нею і збиралися в період зимового сонцестояння, щоб задобрити духа, отримати у нього «благословіння» на наступний рік. ⠀ Задобрювати в старовину вміли тільки одним засобом - принесенням жертв. Колись це були людські жертвоприношення, а потім стали приносити тварин. Нутрощі убитих жертв розвішувалися на гілках ялини, а сама вона обмазувалась кров'ю. Це і були перші прообрази сучасних ... ялинкових іграшок. ⠀ Згодом магічні ритуали зазнали змін. Вбивства пішли в минуле, а священна рослина прикрашалася дарами - яблуками, шматочками хліба, колоссям і т.д. Прикраси дерева набували й іншого значення. Божество не просто задобрювали, а й таким чином просили в нього ті блага, які святкуючи розміщали на дереві. ⠀ На гілках ялини з'явилися певні символи. Верхівка дерева була «віддана» богам, завідувачам долею людини, й оздоблювалися зображенням сонця, зробленим з колосків пшениці, зображеннями зірок, птахів. ⠀ Ближче до землі розташовувалися фігурки людей, які хотіли позбутися хвороб або поліпшити своє життя, плоди, які символізували багатий урожай, зображення будинків, які хотіли побудувати собі в наступному році святкуючи, і т.ін. ⠀ Поступово лісові святкування переміщалися в будинки. ⠀ Ялина викопували разом з корінням і переносили в храм, де вона стояла жива протягом семи днів - дух запрошувався у гості. Потім, так само обережно, дерево пересаджували назад, закопавши під корінням дари. ⠀ А ось рубати живе дерево, щоб принести його в будинок, було заборонено. Зрізати гілочки дозволялося, але не більше. ⠀ #історія #минуле #обряди #новийрік #ялина #ель #елка #новыйгод #новогоднийдекор #история #прошлое

❄ 4 ДЕКАБРЯ — ДЕНЬ ЗАРИ, или ВЕСТЫ ❄ 4-го декабря испокон веков на Руси отмечался праздник, посвященный богине Заре. Изначально считалось, что есть три сестры — Ушас, Заря и Веста, но впоследствии они все стали восприниматься единым целым, и в их честь остался праздник Зари, или день Весты. По народным верованиям Заря — это богиня, которая отпирает утром небесные врата и выпускает Солнце, а до того ее сестра Ушас — утренняя Заря — выводит на небосвод белых коней, на которых Солнце в течение дня будет объезжать свои владения. Третья сестра, Веста — вечерняя Заря — заводит лошадей в конюшню, когда Солнце завершило свою работу. Больше всего в народе почиталась утренняя Заря — богиня света Заряница, прогоняющая тьму, дева-воительница и небесная заступница, оберегающая от бед. Большинство обрядов, ритуалов и заговоров проводилось именно поутру: считалось, что первые лучи Солнца — самые сильные, именно поэтому на заре собирали росу, целебные травы, приносили клятвы, молились и т.д. В день богини Зари 4-го декабря было принято совершать несколько важных обрядов. 1⃣ Очищение дома с помощью четырех стихий на заре В старину этим занимались отец или старший в Роду — именно он обходил с зажженной свечой весь дом против часовой стрелки, в каждом углу рисуя огнем круги, накручивая таким образом негатив на свечу и забирая его из дома. Далее все помещения окуривались дымом различных трав, чаще всего для этого использовали зверобой. А после на сковороде прокаливалась соль и рассыпалась по всем углам для очищения энергетики дома. Под конец обряда женщины 3 раза мыли полы в доме соленой водой. 2⃣ Подношение богиням Матери незамужних девушек молились и делали подношения богиням — вышитые полотенца, украшения из бисера, поскольку именно Заря и Веста во многом определяли судьбу и счастье их дочерей. Богиня Заря помогала девочке пройти посвящение в три года, когда по обычаям ей надевали первые сережки и тем самым инициировали переход из младенческого возраста в девичий. Утром на заре — перед взором Зари — выливали первую детскую купель, чтобы дочка росла счастливая и у нее была хорошая судьба. Все девушки, которые готовились к

Зі святом , друзі!!! Нехай це запальне свято Івана Купали принесе трохи чарівництва в ваше життя. І нехай кожен знайде свою чарівну квітку любові #іванакупала#чарівність#україна#обряди

6 ДЕКАБРЯ — ВСТРЕЧА ВЕЛЕСА-МОРОЗА В славянской культуре 6-го декабря встречали Велеса Зимнего, которого также называли Велес-Мороз или Дед Мороз Считается, что именно зимний облик Велеса стал основой для создания образа современного Деда Мороза: длинная белая борода, посох в руке, теплый тулуп и меховая шапка — таким его видели издревле. Велес — это один из главных богов славян, по народным поверьям именно он сделал так, чтобы день сменялся ночью, за вдохом следовал выдох, за печалью — радость и т.д. Велес привел мир в движение, начал обучать людей основам жизни, показал, как преодолевать трудности и ценить любовь и счастье. Дедом его называли неслучайно: по народным верованиям Велес-Мороз в определенном смысле представляет мир предков, а прародителей на Руси называли дедами. Дед Мороз своим именем показывает связь с миром умерших: когда душа человека покидает тело, то оно остывает, лишается тепла, замерзает. Существовал обычай, по которому накануне дня Велеса старший в доме выходил на порог с ложкой овсяного киселя и звал: "Мороз, Мороз! Приходи кисель есть!" — зазывая таким образом души предков прийти обогреться и получить угощение. В наши дни в северорусской глубинке старики на вопрос, кто такой Дед Мороз, отвечают: "Это наши предки, родители". Считается, что вместе с Велесом-Морозом в дома на праздники приходят души из Рода, и именно они одаривают потомков различными благами: делятся способностями, открывают секреты, дают ответы на вопросы и т.д. День Велеса-Мороза — это праздник детей и родителей, время, когда Велес щедро награждает людей мудростью, магическими способностями, благословением на счастье. В этот день женщины обращались к нему с просьбой дать им знания и способности защищать свои дома и семьи от темных сил, а мужчины — даровать им возможность предвидеть беды и мудрость справляться с житейскими невзгодами. Считалось, что Велес, приходя в дом, оценивает, чему дети научились за год, какие знания и умения приобрели — и тем, кто его порадовал своими успехами, дарит лакомства. В этот день существовали определенные традиции, которые рекомендуется соблюдать и сейчас.

Івана Купала – мабуть, найнеординарніше українське свято, в якому вдало переплелися язичницькі і християнські традиції. Особливо для молоді. В багатьох містах близько водойм відбудуться масові гуляння. Щасливо вам відсвяткувати.... #Лубни #Купала #звичаї #обряди #традиції #цвіт#папороть

З 12 по 18 лютого триває тиждень Масниці (або Колодія), свято, що за радянських часів перетворилося на Масляну (рос. Масленица), й набуло дещо іншого значення. Якою є українська Масниця? За дохристиянських (язичницьких) часів це свято символізувало весняне пробудження природи, після його завершення молоді дівчата вже починали співати веснянки, адже ця прекрасна пора року вже от-от настане Колодій - це бог шлюбу, примирення та злагоди. Він приходить до людей у цей тиждень, аби допомогти їм відновити втрачені за зиму сили та пробудитись разом із першим подихом весни. Головною стравою Колодія є вареники Зазвичай їх готували з сиром і обов’язково щедро змащували вершковим маслом. Звичай приготування вареників існував ще за часів Трипільської культури, задовго до нав’язаних у радянські часи млинців. Вареники уособлювали молодий місяць, який, у свою чергу, є символом жіночої енергії Окрім вареників готували інші страви на основі молочних продуктів: сирники, сирні баби, локшину та галушки також варили на молоці. А з молока робили ряжанку, колотуху, розтирачку, кисіль. Всі каші також готувались у цей тиждень виключно на молоці. В цей тиждень всі намагались помиритись, пробачити старі образи та попросити пробачення у інших, тому Колодія часто називають “святом примирення” З вкоріненням християнських традицій, цей тиждень був останнім перед початком Великого Посту, коли молодим людям ще можна було справляти весілля, і на тих парубків, хто не використав у цьому році свій шанс, чекало жартівливе покарання. Неодруженим парубкам чіпляли до пояса чи до руки колодку, зняти яку дозволялось тільки за відкуп. У такій жартівливій формі молодим чоловікам нагадували про важливість створення власної родини. Після Великого посту, коли знову йшов час одружень, чоловік, який вже обрав собі наречену, вимінював у неї цю колодку на писанки. Дівчина ж, у свою чергу, могла висловити у цей час симпатію до одного певного парубка, якого вона обрала поміж усіх інших - виготовити іншу, символічну “колодку” з атласу, з квітами та бісером і причепити на ліву руку чи на груди, ближче до серця За матеріалами Вікторії Демидюк.

Тоненьким прутиком З вербовим котиком Себе вітаємо Легеньким дотиком… Радісну вістку Собі говоримо, Що день великий Не поза горами, Що вже за тиждень Буде Великдень! Сьогодні в православному світі відзначають вербну (квітну) неділю, коли за давньою традицією православні християни приносять гілки розквітлої верби в храми для посвячення. В цей день в народі є древній звичай бити один одного освяченими гіллям верби, а також відвідувати кладовища, що не має біблійного/християнського підґрунтя. Спостерігаючи за цим процесом християни, які довіряють Біблії, не можуть знайти схожості цієї традиції з біблійним оповіданням про урочистий вхід Ісуса Христа в Єрусалим. Як відомо, в момент в'їзду Спасителя люди стелили на Його шляху одяг і пальмові гілки. Але ніде в Біблії немає Божої вказівки святити гілки пальми, і тим більше верби. Дослідження коренів "вербохлеста" веде нас до "дрімучого" язичництва. Після хрещення Русі Києва церква християнізувала язичницьку вербну неділю, пов'язану з обрядом запліднення. Язичники вважали, що чим більше дітей, тим більше рільників і воїнів. У цей день вони здійснювали обряд "вербохлест" - хлопці били по ногах дівчат прутиками верби, а ті радісно верещали. Так у примітивних язичників відбувалося символічне запліднення першими других. #вербнанеділя #звичаї #обряди #традиції #релігія